За місяць : 2762
статей : 1065
| Рубрики : | Бібліотечні фонди |
Розміщення бібліотечного фонду – просторове, з дотриманням певних принципів і критеріїв, упорядкування сукупності документів у приміщеннях книгозбірні – фондосховищі(ах) та структурних підрозділах – із метою створення умов раціонального доступу до них, зручного обслуговування користувачів і належного зберігання інформаційних ресурсів.
На відміну від розстановки бібліотечного фонду на полицях, стелажах, у книжкових шафах тощо, у процесі якої вирішують питання максимально ефективного і компактного їх заповнення документами, Р. б. ф. спрямоване на оптимальне використання наявних площ і зон бібліотеки, призначених для документів (фондосховищ). Що більшими є ці площі, то більше виникає варіантів для Р. б. ф. і водночас складніше визначити найраціональніший з-поміж них, з урахуванням двох важко поєднуваних вимог – забезпечення збереження документів та доступності до них у фонді/підфонді, а також вимог ергономіки – мінімізації фізичних затрат і часу як працівників бібліотеки, так і її користувачів. Особливо складними ці питання є для національних, державних, великих наукових бібліотек, більшість з яких має два і більше окремо розташованих корпусів, здебільшого досить віддалених один від одного. На Р. б. ф. впливають також розмір корисної площі і сполучність приміщень, кількість поверхів фондосховища, швидкість і вантажопідйомність засобів доставляння документів, особливості режиму доставляння та ін.
У виборі способу Р. б. ф. в крупних бібліотеках визначальним є критерій головної цільової функції того чи іншого документного фонду/підфонду. Якщо фонд/підфонд виконує утилітарні функції, призначений для активного використання, задоволення запитів значної кількості користувачів, має високі показники обертаності фонду, книговидачі, то він має бути розміщений максимально близько до абонемента або читальної зали, навіть якщо певна кількість документів буде інтенсивно зношуватися. Висока інтенсивність руху фонду характерна для підсобного (підручного) фонду бібліотеки, обмінного фонду та ін.
У випадках, коли визначальною є інформативна функція фонду/підфонду, то його розміщення спрямоване насамперед на досягнення оперативності та комфортності пошуку інформації в документах. Це стосується передусім таких видань, як енциклопедії, різноманітні довідники, словники, посібники поточної національної бібліографії тощо, і притаманне фондам відділів довідково-бібліографічного обслуговування користувачів та читальним залам при них.
Якщо провідною функцією фонду/підфонду є меморіальна і ставиться завдання організувати тривале й надійне зберігання документів, мінімізувати їх втрату, то Р. б. ф. має забезпечувати якомога вищий рівень їх цілісності, навіть якщо це пов’язано з обмеженням доступності. Такі документи є менш запитуваними, тому їх доцільно розміщувати в більш віддалених приміщеннях бібліотеки, а зона спеціалізованої читальної зали має бути ізольована від фондосховища. Це стосується, наприклад, фондів відділів рідкісних видань і стародруків, документів резервного фонду та ін.
Незалежно від статусу бібліотек та обсягів їхніх інформаційних ресурсів існують три основні типи Р. б. ф.: з вільним (відкритим) доступом, закритий фонд основного сховища, закритий підсобний фонд.
У фонді вільного (відкритого) доступу користувач самостійно здійснює пошук необхідних документів, йому забезпечено максимальну доступність до них із можливістю протягом короткого часу оцінити шляхом de visu потрібність чи невідповідність того чи іншого видання. Однак у цьому випадку важко забезпечити надійну збереженість фонду й унеможливити втрати. Інколи користувачі, найчастіше недосвідчені, виявляють невдоволення через великі витрати часу на самостійній пошук документів чи недостатній їх асортимент.
Для такого варіанта Р. б. ф. потрібне доволі просторе приміщення, з мінімальною шириною проходів між рядами стелажів не менш як 75 см. Суттєвий недолік цього типу Р. б. ф. полягає у великій кількості застановок, оскільки користувач, узявши документ із полиці, не завжди повертає його на те саме місце після перегляду змісту. Тому користувачі мають бути усно чи письмово поінформовані про правила користування фондом відкритого доступу і дотримуватися їх.
Закритий підсобний фонд має бути максимально наближеним до пунктів видачі документів, але відгородженим від користувачів стіною, ажурною решіткою чи бар’єром. Пошук документа в ньому за листком читацької вимоги (в деяких книгозбірнях – за усним запитом) здійснює лише бібліотекар, який добре знає фонд. Такий спосіб дає змогу оперативно задовольняти запити користувачів, мінімізуються випадки застановок. Однак переваги такого Р. б. ф. нівелюються у разі виконання невизначених запитів. Існує закономірність: що більше часу витрачається на доставляння документів зі сховищ, то значнішими стають обсяги підсобних фондів.
Функціонування закритого фонду основного сховища та закритого підсобного фонду є схожим. Доступ до закритого підсобного фонду мають лише працівники цього підрозділу бібліотеки (відділу зберігання фонду). В ньому забезпечуються збереження фонду, необхідні світловий і температурно-вологісний режими. Максимально ефективно використовується наявна площа фондосховища завдяки вужчим проходам між стелажами, щільному заповненню стелажів, відтак підвищується їх книгоємність. Суттєвим недоліком є неоперативність надання документів на запити користувачів. Витрачається певний час на пошук потрібного документа в каталозі, заповнення листка читацької вимоги із зазначенням шифру зберігання, його передання черговому бібліотекареві, доставляння вимоги в книгосховище, розшук документа на стелажі та доставляння в пункт видачі. Залежно від особливостей Р. б. ф., віддаленості сховищ, наявності чи відсутності засобів транспортування вимог та документів – пневмопошти, транспортера, вантажного ліфта, в деяких книгозбірнях – автотранспорту (якщо затребуваний документ зберігається в іншому бібліотечному корпусі) тривалість цих операцій коливається від 20–30 хв. до кількох годин і навіть діб. За наявності онлайнових бібліотечних сервісів ці затрати часу є набагато меншими.
У багатьох бібліотеках за умови достатньої загальної площі, використовують два або всі три перелічені типи Р. б. ф.
Розрізняють також три способи Р. б. ф. за принципом просторового планування бібліотеки. Залежно від площі, яку займає книгозбірня, особливостей її споруди (одно- чи багатоповерхова, книгосховище баштового чи плаского типу) застосовують горизонтальне, вертикальне, змішане Р. б. ф.
Горизонтальне Р. б. ф. притаманне бібліотекам, що мають одно- чи двоповерхову споруду, включно з фондосховищем. Можливості для вибору варіантів Р. б. ф. у таких випадках мінімальні. Визначальним тут є продумане розміщення підфондів з метою оптимального співвідношення доступності та збереження документів. Питання, які розділи фонду необхідно мати у відкритому доступі, а які помістити в підсобному фонді та основному книгосховищі, вирішують з урахуванням типових запитів на документи з фонду.
Вертикальне Р. б. ф. дає змогу зосереджувати документи, що мають найбільший попит, на нижніх поверхах, ближче до читальних зал, абонементів, кафедр чи пунктів видачі документів користувачам. Наприклад, так доцільно розміщувати фонди наукової, художньої, науково-технічної літератури, періодичних видань за останні п’ять років. Більш старі книги, журнали й газети, попит на які значно менший, розміщують на верхніх поверхах чи ярусах книгосховища. Це мінімізує трудозатрати бібліотекарів із доставляння документів та уможливлює більш оперативне виконання запитів користувачів, збільшення терміну експлуатації вантажних ліфтів, пневмопошти та іншого обладнання до їх капремонту чи заміни внаслідок зношування, економію електроенергії та ін.
Змішане Р. б. ф. дає змогу раціонально поєднувати горизонтальне й вертикальне розміщення документних ресурсів.
Останніми десятиліттями багато зарубіжних бібліотек, а також вітчизняних публічних книгозбірень після капітальних ремонтів і реновації своїх будівель, у яких домінує принцип просторової організації, відкритого великого приміщення, а кількість стін та ізольованих приміщень зведено до мінімуму, відмовляються від ідеї застосування закритих фондів. Натомість в організації відкритого доступу використовують прийом «зонування» з метою зробити більш зручним і швидким самостійний пошук потрібних видань.
У великому за площею приміщенні зазвичай формують три зони розміщення фонду:
ближню (т. зв. бібліоекспрес), яку облаштовують упритул із пунктом чи кафедрою видачі, де за тематичним принципом розміщують документи постійного попиту, цікавих для більшості користувачів;
середню (бібліоконстанта), в якій документи розміщують також за систематичним принципом, за розділами знань; видання для цієї зони добирають з огляду на задоволення типових запитів окремих груп користувачів (наприклад, окремі стелажі відводять лише під твори детективного жанру, фантастику, жіночі романи, сучасну українську художню літературу, видання з історії України, рукоділля тощо);
далеку (віддалену, периферійну) зону (бібліоретро), де розміщують документи рідкісного чи поодинокого попиту, зазвичай минулих років (т. зв. пасивна частина фонду).
Вибір оптимального варіанта Р. б. ф. є складним завданням, що вимагає виважених, з урахуванням усіх чинників, стратегічних управлінських рішень з організації бібліотечних фондів. Прорахунки в цих процесах, що змушують до зміни Р. б. ф., призводять до значних трудозатрат або ж погіршення якості обслуговування користувачів, їхнього невдоволення. Як занадто щільне розміщення стелажів, так і надмірно відкритий простір книгозбірні, що створює враження порожнечі, негативно позначаються на сприйнятті бібліотеки користувачами. Тому разом зі зручним інтер'єром, сучасним дизайном, освітленням оптимальне Р. б. ф. з наявністю на стелажах відкритого доступу в достатній кількості дійсно цікавих і корисних видань є потужним чинником популярності бібліотеки як привабливого закладу, важливого соціокультурного осередку громади.
Організація збереження бібліотечних фондів у ЦБС : матеріали заоч. семінару / Херсон. обл. універс. наук. б-ка ім. О. Т. Гончара, Херсон. обл. б-ка для дітей ; підгот.: Л. В. Неділько, О. В. Колношенко. – Херсон, 1998. – 65 с.
Самохіна Н. Документні ресурси наукової бібліотеки : модель обігу, рівнева організація / Н. Самохіна ; наук. ред. О. С. Онищенко ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2008. – 167 с.
Залізняк Л. В. Наукова організація та розміщення фондів основного зберігання з метою інтенсифікації їх використання у Державній історичній бібліотеці України / Л. В. Залізняк // Державна історична бібліотека України: історія, сучасність, майбутнє : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., приуроч. до 70-річчя заснування Держ. іст. б-ки України, 24–25 верес. 2009 р. – Київ, 2009. – С. 61–69.
Долбенко Т. О. Зберігання документів у бібліотеках: навч. посіб. для студентів ВНЗ / Т. О. Долбенко, Ю. І. Горбань ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т культури і мистецтв . – Київ: Ліра-К, 2015. – 287 с.: табл. – Бібліогр.: с. 239–246.
Якубенко Я. А Відкритість доступу до бібліотечного фонду / Я. А. Якубенко // Бібліотека ХХІ століття: перспективи та інновації : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 23 квіт. 2015 р.) / М-во освіти і науки України, М-во культури України, Київ. нац. ун-т культури і мистецтв, Наук. б-ка, Каф. книгознавства і бібліотекознавства ; уклад.: Н. А. Бачинська, С. Г. Винокурова, Ю. І. Горбань [та ін.]. – Київ : Видавн. центр КНУКіМ, 2015. – С. 201–203.
Палеха Ю. І. Бібліотечне фондознавство : навч. посіб. / Ю. І. Палеха, І. О. Іванова, Л. О. Черепуха ; за заг. ред. Ю. І. Палехи ; М-во освіти і науки України. – Київ : Вид-во Ліра-К, 2018. – 276 с. : іл., табл., дод.